Діти

Аналіз чинної нормативно-правової бази свідчить, що виділення в законах певних вікових груп неповнолітніх учасників правовідносин пов'язане із закріпленням за ними відповідної термінології. Характернішими щодо цього є терміни "неповнолітній" і "малолітній".

   Сімейний кодекс України в ст. 6 визначає, що правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Конвенція про права дитини у ст. 1 визначає, що для цілей цієї Конвенції дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше.

Закон України “Про охорону дитинства” визначає дитину як особу віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше.

Незважаючи на все вищевикладене, юридична наука ще досі не виробила єдиної думки, що стосується термінологічного позначення неповнолітніх різних вікових груп. Не сформульовані також і чіткі критерії, які визначають правове становище цих осіб залежно від їхнього психічного, фізичного і інтелектуального розвитку. Відтак, використання в науковій літературі і законодавчих актах таких термінів, як "діти", "молодь", "підліток", "малолітній", "неповнолітній" не завжди відображає специфіку їхнього правового статусу.