Тичасове влаштування дітей

Тимчасове влаштування  дитини,   яка   залишилась   без батьківського  піклування,  у  межах  своєї компетенції здійснюють служба у справах дітей за місцем виявлення дитини  та  кримінальна міліція у справах дітей органів внутрішніх справ.

     Дитина, яка    залишилась   без   батьківського   піклування, тимчасово може бути влаштована у:

     -притулок для дітей служби у справах дітей (далі - притулок);

     - центр соціально-психологічної  реабілітації  дітей  (далі  - центр);

     - соціально-реабілітаційний центр (дитяче містечко); 

     - заклад для  дітей-сиріт  та дітей,  позбавлених батьківського піклування;

     - сім'ї громадян. 

     Тимчасове влаштування дитини до притулку, центру, соціально-реабілітаційного центру (дитячого містечка) здійснюється за направленням служби у  справах  дітей.  Влаштування  дитини  до притулку  можливе  також  на  підставі акта кримінальної міліції у справах дітей про доставлення дитини до притулку.

     Дитина,  у  якої  є  родичі  або інші особи, з якими у неї на момент залишення без  батьківського  піклування  склалися  близькі стосунки (сусіди,  знайомі) і які бажають залишити її на виховання у своїй сім'ї, може перебувати у їх сім'ї до прийняття рішення про влаштування дитини. Підставою для тимчасового перебування дитини в сім'ї  родичів,  інших  осіб,  з  якими  у  неї  склалися  близькі стосунки,  є  заява цих осіб про згоду на її тимчасове проживання, акт обстеження житлово-побутових умов заявників та рішення служби у справах дітей про тимчасове влаштування дитини.

     Якщо  під  час   обстеження   умов   перебування   дитини підтвердився  факт  залишення дитини без батьківського піклування, служба у справах дітей або виконавчий  орган  сільської,  селищної ради  протягом одного дня забезпечують тимчасове влаштування такої дитини.

    Тимчасове влаштування підкинутої чи знайденої  дитини,  а також   дитини   з  ознаками  насилля  або  жорстокого  поводження здійснюється  після  надання  їй  необхідної медичної допомоги, завершення медичного обстеження чи лікування.

    Безпритульні  діти  підлягають  негайному  влаштуванню  у притулок або центр за  місцем  виявлення  дитини  у  встановленому законодавством порядку.

     Після тимчасового  влаштування  такої дитини служба у справах дітей за місцем виявлення дитини та адміністрація притулку, центру вживають   заходів  до  встановлення  особи  дитини,  її  родинних зв'язків тощо.

     Після встановлення особи дитини розглядається питання про  її повернення  на  виховання  до батьків або осіб,  які їх замінюють. В разі неможливості або недоцільності  повернення  дитини на виховання до батьків служба у справах  дітей  за  місцем  походження  дитини  збирає  документи, для підтвердження обставин, за яких дитина втратила батьківське піклування.

    Діти-сироти та діти,  позбавлені батьківського піклування, не можуть бути влаштовані в сім'ї осіб, які:

     - визнані в установленому порядку  недієздатними  або  обмежено дієздатними;

     - позбавлені батьківських   прав,   якщо   ці   права  не були поновлені;

     - були усиновлювачами,  опікунами,  піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним,  опіку,  піклування чи діяльність прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу було припинено з їх вини;

     - були засуджені за злочини проти життя і здоров'я, волі, честі та  гідності,  статевої  свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки,  громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів,  а також за злочини,  передбачені  статтями  148, 150, 150-1,  164, 166, 167, 169, 181, 187, 324 і 442 Кримінального кодексу України,  або мають непогашену чи не  зняту  в установленому   законом   порядку   судимість  за  вчинення  інших злочинів;

     - перебувають на обліку або на лікуванні у  психоневрологічному чи наркологічному диспансері;

     - зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами; 

     страждають на  хвороби,  перелік  яких  затверджений МОЗ щодо осіб, які не можуть бути усиновлювачами;

     - є інвалідами I і II групи, які за висновком медико-соціальної експертної комісії потребують стороннього догляду; 

     - проживають на  спільній  житловій площі з членами сім'ї,  які мають розлади здоров'я або поведінку  чи  спосіб  життя,  що  може негативно  вплинути  на здоров'я дитини,  її фізичний,  психічний, моральний стан або інтелектуальний розвиток;

     - не мають постійного місця проживання та постійного  заробітку (доходу);

     - поведінка та  інтереси яких суперечать інтересам дитини,  яка може бути влаштована в сім'ю на виховання.